Слиз на рибі

У шкіряному покриві риб розрізняють два шари: зовнішній шар епітеліальних клітин (епідерміс) та внутрішній шар з поеднаних клітин – власне шкіра, дерма, коріум, кутіс.

Епідерміс захищає організм від проникнення до нього речовинн з зовні. Він складається із багатошарового епітелія, форма клітин та кількість шарів у різних видів риб варіює. Сам зовнішній шар епітеліальних клітин стає твердим, але у відміннності від інших хребтових риб він не відмирає, зберігаючи зв'язок з живими клітинами. Протягом життя риб, інтенсивність затвердіння епідермісу не залишається не змінною. Найбільшого ступеню воно досягає у деяких видів риб перед нерестом: так, наприклад у самців коропових та сигових на деяких ділянках тіла (особливо на голові, зябрових кришках та боках) з'являється перлинне висипання - безліч маленьких білих бугорків, які надають шкірі шорсткість. Після нересту воно зникає.

Шкіра риб відрізняється від шкіри інших хребтових більшою кількістю слизу. Інтенсивність виділення слизу у різних риб різна. Як правило, риби з добре розвиненим лусковим покривом виділяють слизу менше (лососеві, окуневі). Риби, у яких луска відсутня або луска яких редуційована  (круглороті, деякі соми, лин, вьюн), виділяють багато слизу.

З бактерицидними властивостями слизу у лина пов'язують підвищену стійкість до його зараження паразитами, тоді як інші представники сімейства коропових такою стійкістю не володіють.

Роль слизу у життедіяльності риб дуже велика. Вона зменшує тертя тіла об воду (механічний захист), запобігає потраплянню в організм паразитів та бактерій (бактерицидний захист), прискорює згортання крові у разі нападу хижаків, сприяє виведенню речовин з організму, регулює проникнення води та солей (осмотична регуляція), осаджує муть, склеює частки суспензій, у випадку наявності у воді солей важких металів (мідь, цинк, свинець, хром) коагулююча слиз створює на шкірі захисний шар і, наприкінець,  виділяє специфічний запах. Слиз у деяких видів риб отруйна. Слиз у міног викликає порушення травлення у хижаків.

У багатьох риб, в тому числі у коропових, сворюється так звана речовина страху (іхтіоптерін), яка виділяється у воду з тіла пораненої особини та сприймається її родичами як сигнал, сповіщаючий про небезпеку.

Отруйні залози деяких риб розміщуються біля основи шипів та плавникових променів (морський дракон) та є утворенням епідермісу.

Шкіра також забезпечує міцність покриву. Вона складається з декількох шарів з'єднуючої тканини, що пройняті нервами та капілярами. У цому ж шарі залягають спеціалізовані клітини - склеробласти, що виділяють секрет, який, остигаючи, створює луску (шкіряний скелет), основним призначенням якого є механічний захист тіла.